Премія М1 Music Awards стала гарним показником того, що відбувається в світі, від якого затишна Facebook-тусовка поціновувачів дуже далеко. Время и Стекло, Потап и Настя, Monatik, Світлана Лобода, Тіна Кароль – всі ці імена досі вартують для середньостатистичного українця набагато більше, ніж довгий список молодих гуртів, назви яких вже добряче набридли постійним відвідувачам концертів. За популярністю з ними може порівнятись хіба що Святослав Вакарчук, який на півроку пішов у творчу відпустку і лишив за головну Христину Соловій.

Щодо організаторів концертів – вижили сильніші. Більшість фестивалів пішли з ринку ще минулого року, багато промоутерів скинули оберти, але дехто утримався на своїх позиціях. З'явились немасштабні фестивалі, які претендують на ріст в найближчі роки, наприклад "Файне Місто" або Atlas Weekend. Серія вечірок нової британської музики і нещодавній анонс повернення Red Hot Chili Peppers дарують надію на те, що світові зірки припинять сприймати Україну як білу пляму в географії своїх турів.

Утім, є й погані новини. 2015 виявився на диво скупим на релізи. Парадигма відмови від повноформатних альбомів дійшла і до України, й гурти почали завалювати слухачів міні-альбомами або синглами, але не комплексними платівками. ЕР переважно проходять непомітно, а появи LP інколи доводиться чекати роками.

Порадував Pianoбой, який під кінець року видав повністю новий комплексний, концептуально сильний і завершений альбом "Take Off", який не містить в собі жодного трека, випущеного раніше.

Традиційні проблеми також нікуди не ділись. Музикантам нема чого їсти, організаторам нема чим платити, альбомі ніхто не купує, а інвестувати в індустрію ніхто не наважується. Усе це – наслідок відсутності музичного ринку як такого. Український шоубіз поза телеекраном все ще перебуває в зародковому стані і ще не навчився стояти на своїх двох. Хочеться вірити, що це питання часу, і в найближчі роки ситуація зміниться в кращий бік.

Передумови для цього є. Почала з'являтися інфраструктура, про яку так багато говорили останнім часом. Після "Радіо Аристократи" на ентузіазм та краудфандингу з'явилися регіональні онлайн-радіостанції Radio Skovoroda та Urban Space Radio. Музичні ЗМІ, хоч невпевнено, але виникають і ростуть. Гурти, хоч несміливо, але рушають закордон та намагаються пробиватися на великі фестивалі.

Історія підказує, що іноді відлига призводить до застою. В української музики є шанс піддатися цій песимістичній тенденції. Велика кількість реюніонів останніх років, при всій повазі до возз'єднаних гуртів, свідчить радше про консервацію напрацювань минулого, ніж про розвиток музичного прогресу. З іншого боку, молодь ще не накачала достатньо м'язів, щоб формувати музичний ландшафт самостійно.

Проте справа не лише за музикантами. Слухачу вже час зрозуміти, що культурний продукт вимагає глядача. І покупця. Можливостей підтримати українську культуру безліч. Навіть звичка періодично відвідувати концерти та платити за це гроші може дозволити музичній індустрії почати дихати на повні груди.

А кількість людей, що ходять на виступи, все ще надзвичайно мала, враховуючи масштаб країни. Першокласна музика чи придбаний квиток – це проблема курки та яйця. Проте хтось таки має зробити перший крок.

При виборі ми керувались не стільки комерційною успішністю чи повними залами, скільки новим словом в українській музиці, яке сказали ці гурти.

Вагоновожаті та ELEPHANT, Wave та Христина Соловій - це музиканти зовсім різного масштабу, але кожен із них зробив щось якісно нове, чого до них не було, або не було достатньо вдосконолено.

У той самий час Wave ще рано називати успішним проектом. Поки що це - необроблений самородок з великим майбутнім та невизначеним теперішнім. Схоже, музиканту затишно в тому світі, який він створює на своїх платівках. А от чи підхопить його саунд українська машина шоу-бізнесу – відкрите питання.

культурного життя. Назву довелося одразу ж змінити з ELEPHANT на SAD ELEPHANT через надмірну тривіальність першої. Дует вже назвали "українськими Kings Of Convenience", проте далі справа не пішла. Чи вдасться гурту втримати планку, чи "On The Wave" - це лише щаслива випадковість, ми побачимо на другому альбомі. Тим не менш, ця платівка – яскравий приклад того, що в Україні можна робити акустичний фолк світового рівня, сидячи у спальні.

Цей альбом несе в собі всі елементи великого та актуального витвору мистецтва. Автентичні аранжування, карколомні тексти, видатна концертна подача… Список епітетів можна продовжувати, але головне те, що Вагоновожаті з першого ж альбому створили власний стиль – те, що не вдається багатьом українським гуртам за десятиліття творчості. "Вассервага", окрім всього, віддзеркалює дійсність, яка оточує музикантів. Певне, саме через це альбом вийшов напрочуд меланхолійним та депресивним.

над сольним проектом Вакарчука "Вночі". "Жива Вода" містить лише два авторських треки, але їх достатньо, щоб осягнути новий підхід до української поп-музики, який транслює Соловій.

європейського колориту в музиці. Масштабність аранжувань така, що одразу стає зрозуміло, що гурт планує підкорювати стадіони. Навіть трьох пісень, що ввійшли до міні-альбому, достатньо, щоб оцінити потенціал колективу.

До того ж, дозволив гуртові зібрати близько 800 людей на презентації, що є видатним результатом для молодої формації.

відшліфований саунд із професійним вокалом. У The Erised є все, щоб створювати музику, яку любитимуть по обидва боки кордону. Питання лише в тому, що в них переможе – тяга до традиційних поп-ритмів чи до більш винахідливого електро-попу, на чолі якого зараз іде, наприклад, FKA Twigs.

Українська поп-музика все активніше відмежовується від української естради. Настільки активно, що естрада почала її помічати і навіть невдоволено на неї поглядати.

Лакмусовим папірцем індустрії стала новонароджена церемонія нагородження M1 Music Awards, під час якої найпопулярніші представники поп-сцени продемонстрували, чого вони варті, а представники умовно нових течій увічливо віднесли до категорії "Альтернатива". Туди потрапили Джамала, Іван Дорн та ONUKA.

Окрім цих трьох виконавців варто також згадати The Maneken та Христину Соловій. Остання за рахунок майстерності Святослава Вакарчука не втратила самобутності після участі в "Голосі Країни" та випустила напрочуд вдалий дебютний альбом "Жива Вода".

Святослав Вакарчук, в свою чергу, цього року помітно знизив оберти, і відзначився лише відродженим проектом "Вночі", а також парою пісень наприкінці року. Утім, і цього вистачило, щоб кліп "Не твоя війна" посів шосте місце в списку найпопулярніших відео YouTube серед українців.

Окреме місце в цій категорії займає Pianoбой, який фактично грає поп-музику, але в Україні традиційно вважається представником інді-тусовки. Наприкінці року Шуров випустив альбом "Take Off", потужний як концептуально, так і інструментально. Третя платівка не схожа на дві попередні, хоча й включає елементи кожного з них.

Не можна також закривати очі на той факт, що українські гурти почали активніше проявляти себе в популярних ТВ-шоу, зокрема в "Х-Фактор". Цього року телепередача дала непоганий поштовх таким гуртам, як Epolets та Біла Вежа.

Передбачення минулого року таки почали збуватися. Меломани звернули увагу на українське інді, почали його не тільки слухати, а й підтримувати в ході живих виступів. Одразу декілька молодих гуртів, які раніше годі й було представити на великих майданчиках, цього року збирали зали по 500-1000 людей.

По-перше, Vivienne Mort. Гурт знайшов власний стиль та аудиторію та впевнено торує собі шлях до статусу одного з головних інді-поп гуртів країни. Схожим шляхом йде гурт Secret Avenue, які цього року випустили врівноважений, але стильний міні-альбом 'Worrie', а на презентації зібрали близько 800 слухачів.

Не можна обійти увагою появу на українській сцені сольного проекту Петра Чернявського (колишнього гітаристу гурту Океан Ельзи) - Peter And The Wolves. Поки що Чернявський лише шукає себе, як самостійна творча одиниця, та підшукує ідеальній склад для живих виступів. Утім, навіть одного міні-альбому та концерту було достатньо, щоб стало зрозуміло, що серед української інді-сцени з'явився артист, що володіє принципово вищим рівнем професіоналізму.

Чи не головною подією року став вихід дебютного альбому Вагоновожатих. Чи варто відносити цю платівку до жанру інді – питання дискусійне. Проте головне, що альбом "Вассервага" - це потужна платівка гурту, який впізнаєш одразу.

Культура шоу в Україні також росте. Якщо раніше гурти не обтяжували себе додатковими спецефектами на сцені, цей рік продемонстрував, що багато артистів думають і діють в напрямку підвищення видовищності їхніх перформансів. Прикладами можуть служити 5 Vymir, які прикрасили концерт картинами Олексія Кондакова та O.Torvald, які не тільки дали подвійний концерт "Для дівчат" і "Для хлопців", а й продумали навколо нього справжню драматургічну концепцію.

На українській важкій сцені цього роки трапилось немало цікавих подій: від возз'єднання культового гурту АННА, подальшого європейської експансії гуртів Jinjer та Stoned Jesus, повернення з новими роботами старожилів PINS та Mind:Shredder, до нещодавньої премії The Best Metal Act, яка розколола прихильників подвійної бочки на "корщиків" та "консерваторів". Це доволі дивно, оскільки в усьому світі молоді музиканти охоче розігрівають почесних "ветеранів", а ті вважають великою вдачею захопити частинку молодої публіки в ряди свої шанувальників.

Візьмемо, наприклад, Morphine Suffering з їх альбомом "Пам'ятай Хто Є Ти": будь-який пузатий та лисіючий фанат Slayer чи AC/DC процідить крізь зуби "музика для дівчат", але ж подивіться який рівень, з усіх боків! Недарма тур на підтримку цього альбому став чи не найбільш значущою подією в українському андерграунді цієї осені.

Звідти ж, з андерграунду, випливають два наступних здорових альбоми, Endless Battle – "Шляхами Безоднi" та BSxBC – "Chronophage". І якщо перші йдуть п'ятами легендарних Drudkh і Khors (і ті, й інші цього року видали на диво рівні та непримітні роботи), то другі в плані музики можуть стати тою самою ланкою між старою гвардією та молодими і чубастими.

Хоча які чубчики, надворі ж не 2007. Зараз в моді стоунер – важкий, грузний байстрюк психоделічного та блюзового року та дум-металу. Нові гурти в цьому жанрі з'являються наче гриби після дощу, але один реліз заслуговує особливої уваги – міні-альбом Mother Witch & Dead Water Ghosts "Ruins of Faith", що вийшов на заокеанському лейблі. Жіночий вокал додає певної іскринки доволі одноманітній, по законах жанру, музиці. Проте сам факт появи міцного супротивника Somali Yacht Club, та й тих самих Stoned Jesus, не може не тішити.

Утім і Stoned Jesus змогли наробити чимало шуму цього року. Їх альбом "The Harvest" дав зрозуміти, що гурт все активніше відходить від стоунеру, і водночас стверджується в статусі однієї з найбільш вартісних альтернативних команд країни. Навколо гурту вже починається формуватися ціла тусовка гуртів, зокрема за рахунок бі-сайд проектів лідеру "джизасів" Ігоря Сидоренка.

Ще більше гуртів, гарних та різноманітних! Скоріш за все саме так думали хлопці з Sectorial, які записали, певне, найцікавіший метал-альбом року – епічний "We Are the Titan's Rising Ashes". Від колишнього дикого грайндкору залишився хіба що фантастичний темп композицій, а матеріал зазнав значних покращень: тут вам і фолк, і блек, і трохи експериментів. Хочеться вірити, що гурт не зупиниться на досягнутому та надихатиме своїм творчим ростом інших шанувальників семиструнних гітар.

Українську електронну сцену можна умовно поділити на дві царини: клубна та популярна. Декому вдається діяти в обох водночас.

Якщо говорити про клубний напрям, то, в першу чергу, варто відзначити діджейку Miss K8, яка першою серед українських артистів потрапила в топ-100 діджеїв планети за версією DJ Mag Top 100.

Ще один надзвичайно потужній реліз – "Voyage to Arcturus" загадкового продюсера Vakula. Український техно-продюсер IO презентував декілька платівок, які одразу були розпродані. Ще один сингл "Back To Stay" від музиканта з України Yaaman став доволі популярним у світі та зібрав близько 250 000 прослуховувань на Spotify.

Також варто відзначити техно-проект Artbat, трек якого "Mandrake" став міжнародним хітом завдяки тому, що наприкінці свого сету його зіграв один із найвидатніших діджеїв світу Річі Хоутин.

У світі поп-електроніки відзначився The Maneken зі свіжим EP "Sale 30%". Доволі сильно проявив себе артист IIII Eyes, особливо за рахунок спільного треку з Марією Чебой. Також набирає обертів ще один молодий артист, що грає на стику електронної та популярної музики – Morphom.