На тлі постійних повідомлень про початок заочного слідства чи процесу проти представників колишньої влади, та справ проти нинішніх політичних еліт, все частіше виникає питання: чи постануть імениті втікачі перед українським правосуддям та чи варто очікувати на повернення вкрадених у держави грошей.
Тому INSIDER зустрівся із заступником генерального прокурора з міжнародно-правового співробітництва Євгеном Єніним, аби дізнатися про долю ключових справ, у яких вітчизняні правоохоронці співпрацюють із колегами з-за кордону. Гроші Лазаренка, вкрадені статки Януковича і "Сім’ї", справа Онищенка, екстрадиція Каськіва, допомога іноземному слідству щодо Дмитра Фірташа - ці та багато інших питань у ГПУ знаходяться під його контролем.
Перед початком інтерв’ю у Євгена Єніна проходить зустріч із представником британських силових структур. Весь час тут розписаний чітко за графіком, заступник генпрокурора зізнається, що в такому темпі поняття "неробочий час" для нього не існує в принципі. Тому в очікуванні розмови доводиться роззиратися по кабінету з дорогим інтер’єром.
- Гріх не запитати, від кого вам “в спадок” дістався такий красивий кабінет?
- Я не знаю, хто тут сидів, але пам’ятаю, що рівно через хвилину мого заходу в цей кабінет, подзвонив один із білих телефонів і це був мер міста Львова. Спитав: коли повернеш санаторій? Я питаю: який санаторій? Ніяких документів мені не заносили, я рівно хвилину в цьому кабінеті. Він вибачився і поклав слухавку.
Цей кабінет вибрав через те, що тут в іншій кімнаті є турнік. Шикарний кабінет у генерального прокурора, як Юрій Віталійович жартує: я з 9 квадратів переїхав в 900.
 |
- Від вас тільки-но вийшли британські колеги, якщо не секрет, про що спілкувалися, не про справу Онищенка часом?
- У нас багато спільних кейсів. Прізвище Онищенко сьогодні теж згадували.
- Вже більше року пройшло з моменту його втечі. Що відбувається з цією справою?
- Ми знаходимося в тісній взаємодії із низкою інших держав щодо цієї справи. Останньою можу згадати Іспанію: ми там перебували разом із генеральним прокурором, цікавилися станом розгляду документів по Онищенку і його матері.
Більше того, ми підтримуємо тісний зв’язок із нашими колегами з НАБУ і навіть незважаючи на те, що йому вдалося виграти рішення стосовно видалення червоної картки Інтерполу в комісії по контролю за файлами - це не означає, що він вирішив всі свої проблеми.
Тому що, по суті, Інтерпол є інструментом для локалізації особи. Коли ми знаємо, в якій країні він знаходиться, направляємо туди запит про видачу і на підставі тієї самої Європейської конвенції розпочинається екстрадиційна перевірка. У нас в Україні є ордер на затримання пана Онищенка, незалежно від того, чи він перебуває в розшуку Інтерполу чи ні.
- В які країни ви надсилали запити щодо екстрадиції Онищенка?
- Я не хотів би їх всі називати, але можу сказати, що НАБУ крокує по п’ятам, і як тільки з’являється інформація про його появу в тій чи іншій країні - туди надсилається окремий запит. Колись це коло замкнеться. Ховатися в цьому світі стає дедалі складніше.
- Онищенко просив статус політичного біженця?
- Так, за нашою інформацією він звертався до низки країн з метою отримання такого статусу. Це тривала процедура і кожна серйозна європейська країна, яка піклується про свою репутацію, достатньо обережно підходить до цього питання. Проте це все відбувається достатньо динамічно.
Повірте, коли питання стоїть в пріоритеті у тих чи інших слідчих органів і є контакт, підтримка міжнародних партнерів - це допомагає рухатися швидше. Безумовно, екстрадиція навіть після встановлення його в тій чи іншій країні не відбуватиметься по клацанню пальців - вимагатиме певного періоду.
- Онищенко, очевидно, стоїть в пріоритеті у НАБУ. Наскільки тісною є ваша взаємодія у цьому та інших питаннях, зважаючи на історію конфлікту Бюро із Генпрокуратурою?
В рамках свого спектру завдань у Генеральній прокуратурі можу свідчити лише про тісну і скоординовану роботу, як із САП, так і з НАБУ. Це підтверджується як спільними відрядженнями в той самий Інтерпол, так і дуже швидкою обробкою проектів їхніх клопотань, як по екстрадиції, так і по міжнародній правовій допомозі. Це нормальний робочий процес.
А коли я читаю в інтерв’ю, що хтось із кимось змагається, то в мене перша думка, що потрібно змагатися із самим собою, яким ти був вчора чи рік тому. Я впевнений, що у цих хлопців все вийде. Цього чекає все наше суспільство.
- Ви згадали про нещодавній візит до Іспанії та тісну співпрацю із тамтешніми правоохоронцями, тож не можна не спитати про Дмитра Фірташа. Чи допомагала Україна в отриманні доказів у його справі, зокрема, щодо бізнесмена Хареса Юсефа, який був розпорядником грошових потоків українського олігарха?
- Безумовно, ми тісно співпрацюємо з іноземними колегами. Рік тому був візит достатньо чисельної іспанської делегації до нас. Вони поставили нам низку питань, пізніше надійшли клопотання про надання міжнародної правової допомоги, вони були настільки об’ємними, що потребували тривалого часу для обробки.
Кілька місяців тому ми були з генеральним прокурором в Іспанії, обговорювали подальшу взаємодію у цьому напрямку. Навіть за цих два місяці ми спостерігаємо рух вперед, нами була запланована низка реалізацій, зокрема, по структурам пов’язаним із Дмитром Фірташем.
- В Австрії, Іспанії, США та Україні ведуться провадження щодо Фірташа та його структур. Кому він дістанеться врешті-решт?
- Найбільш принциповим питанням є не кому він дістанеться, а чи постане перед судом, бо загальновідомим є принцип “суди або видавай”. Якщо та чи інша країна відмовляється судити особу, то кримінальне провадження чи, тим паче, вирок передається їй для виконання. Це не є автоматичним, але так діє вся система.
Мені важко оцінювати хід екстрадиційної перевірки щодо Фірташа у Австрії. Я мав змогу бачити товстенні стоси документів передані американськими партнерами в Австрію. І, безумовно, ми можемо сказати, що тут є певні політичні моменти. Якщо взяти рівень захисту, то серед його адвокатів є колишній міністр юстиції Австрії - зв’язки тут, як і в інших країнах, грають надзвичайну роль і клієнт є непростим.
 |
- Ще на початку року під час гучного процесу у Відні говорилося про те, що українська влада боїться повернення Фірташа до України. Якою буде його доля у разі несподіваного приїзду на батьківщину?
- Сьогодні, завтра, післязавтра - це нереально, бо зазначену людину розшукують Сполучені Штати, є європейський ордер про арешт виписаний в Іспанії. Технологія цього процесу така, що в разі відхилення одного запиту, починається розгляд запиту іншої країни в порядку черговості. Тобто питання приїзду Фірташа в Україну - не те що гіпотетичне, на сьогоднішній день я би його розглядав як нереальне.
- По наявним епізодам у справі щодо підприємств Фірташа, чи є підстави вимагати його екстрадиції до України?
- Я не відповідаю за слідство, яке стосується структур пов’язаних із Фірташем. Тим не менш, наскільки мені відомо, підозри пред’явлені керівникам пов’язаних із ним компаній достатнього обґрунтовані.
- Якщо зайшла мова про адвокатів Фірташа, то маємо згадати про ще одного відомого втікача - Владислава Каськіва, який користується послугами його захисників. Що наразі відбувається з цією справою?
- Затримання Каськіва у Панамі відбулося приблизно рік тому і ми поставили це питання як одне із ключових для Генеральної прокуратури. Наші працівники щотижня зв’язуються із компетентними органами Республіки Панама, щоби тримати цю справу під контролем.
На сьогоднішній день ми чекаємо відновлення екстрадиційної перевірки у зв’язку із відмовою у наданні статусу політичного біженця. Паралельно ми встановлюємо активи пана Каськіва та його близьких за кордоном, для того, щоби в разі винесення обвинувального вироку, майно здобуте злочинним шляхом було повернуте українському народу.
Можу спрогнозувати, що протягом найближчих місяців у нас буде просування по цьому напрямку.
- Рішення про відмову у наданні Каськіву статусу політичного біженця Панамою було винесене ще наприкінці березня. Що гальмує процес повернення його до України?
- Наступним кроком має бути рішення суду про відновлення процедури екстрадиції. Можу сказати, що це перший випадок екстрадиції з Панами, незважаючи на двосторонню угоду між нашими країнами.
Є певний мовний бар’єр. До прикладу, представники Панами не спілкуються англійською мовою навіть на базовому рівні, потрібно забезпечувати перекладачів, я, на жаль, іспанською поки що не володію.
Каськів знаходиться в Панамі, щодо нього діє домашній арешт, він не може залишати межі Панама-сіті. Заставою виступає один із пов’язаних з ним об’єктів власності.
Як не модно стало в останні роки фотографуватися десь там зі свіжою газетою і чашкою кави, все це має зазвичай той самий фініш. В тебе рано чи пізно закінчуються статки, адвокати висмоктують з тебе останні гроші - уповільнення процесу коштує достатньо дорого. Відповідно захисники розуміють, що в тебе ці гроші є, тож їх долі я не заздрю.
- Один із найдовших процесів щодо корупції у найвищих ешелонах української влади - це справа Павла Лазаренка. Чи може Україна очікувати на повернення вкрадених ним коштів та коли?
- По Лазаренку є динаміка. На минулому тижні йому було пред’явлено оновлену підозру представниками компетентних органів Сполучених Штатів. Рік тому ми прогнозували, що рішення суду буде до кінця цього року. Нещодавно ми спілкувалися із американськими колегами і вони говорять про ймовірний термін винесення судового рішення десь наприкінці першого кварталу 2018 року.
Тим не менш, чим ближче дата засідання, тим більш нервово виглядає сам Лазаренко та його захисники. Мені відомо про спроби адвокатів виходити як на представників Америки, так і України, з певними пропозиціями. Однак на сьогоднішній день ми не отримали якісь прийнятні для нас пропозиції, оскільки 50% Лазаренку, а 50% США чи Україні - це занадто мало.
У нас наявна величезна доказова база: є розписані фінансові транзакції з того моменту як ці гроші були вкрадені до моменту їх фінальної зупинки в тій чи іншій країні.
Цей суд триває уже 8 років. Ідеальним було би укладення мирової угоди, проте через неприйнятні пропозиції ми очікуємо на рішення суду. Після цього у п’яти юрисдикціях: Швейцарія, Ліхтенштейн, Литва, Гернсі, Антигуа і Барбуда, відбудеться виконання цього рішення. Мова йде про близько $280 мільйонів доларів.
Ці гроші будуть передані до Сполучених Штатів Америки, далі відбудеться укладання міжурядової угоди і вся сума або її більша частина потрапить в Україну із певним цільовим використанням: боротьба з корупцією, посилення громадського сектору, незалежності судів, проекти в сфері екології тощо.
 |
- Чи потрібно для таких випадків прийняти багатостраждальний закон про спецконфіскацію?
- Ні, передача коштів відбувається у рамках конвенції ООН про боротьбу із корупцією. В кримінальному кодексі у нас є спеціальна конфіскація, ми нею скористалися кілька місяців тому, коли конфіскували близько 1,5 мільярдів доларів. Мені достатньо дивно чути коментарі окремих політиків, які говорять, що це були якісь папірці: 1,17 мільярда - це були живі гроші в американських доларах, ще декілька сот мільйонів гривень, решта була в непогашених облігаціях внутрішньої держпозики.
- Багато питань у антикорупційних активістів щодо рішення, за яким відбувалася ця конфіскація. Чому воно досі не опубліковане у відкритому доступі?
- Протягом короткої перспективи ми вийдемо на те, щоби зазначене рішення було опубліковане в Єдиному реєстрі судових рішень. Водночас станом на сьогодні воно має гриф “таємно”. Низка осіб, яка проходить у рамках цього провадження - є фігурантами у інших провадженнях, і оприлюднення цих прізвищ могло би завдати суттєву шкоду для повернення інших грошей до державного бюджету України.
- Ці провадження також стосуються Януковича і його оточення?
- Я не хотів би завчасно розголошувати цю інформацію. Проте хочу наголосити, що тут немає жодних перешкод для справедливого правосуддя, бо це не обмежує адвокатів у доступі до зазначених кримінальних вироків. Єдина справа в тому, що такий адвокат має отримати у встановленому законом порядку допуск до державної таємниці.
Це не є унікальним випадком, з огляду на європейську практику. Ви чудово розумієте, що в країні, в якій замовити вбивство людини коштує від 3 до 5 тисяч доларів, можуть зробити з людиною, яка дала свідчення у справі на півтора мільярди.
- До слова, про замовні вбивства. Чим закінчилося розслідування вбивства колишнього російського депутата Дениса Вороненкова?
- Воно фактично розкрито і, як тільки це дозволять інтереси слідства, результати будуть відкриті громадськості. Можу лише сказати, що по цьому вбивству майже поставлено жирну крапку. Ключові моменти вже відомі слідству.
- Повертаючись до коштів Януковича і так званої “Сім’ї”, чи відомо, скільки було вивезено, де вони знаходяться і як плануєте повертати?
- Загальна сума збитків, завдана режимом Януковича, становить близько 40 мільярдів доларів. Півтора мільярди - заарештованих в Україні, вже повернуті до державної скарбниці.
На сьогоднішній день в різних юрисдикціях, переважно європейських, арештовано суму в еквіваленті близько 200 мільйонів доларів. Тим не менш зарано казати, що нами втрачено всі можливості для знаходження інших активів, вкрадених режимом Януковича.
Буквально кілька тижнів тому, в рамках співпраці з однією європейською країною нами отримано інформацію про арешт великої партії золота, йдеться про більш ніж півтони.
- В чому проблема українських правоохоронців з Інтерполом, ось Онищенко знявся з розшуку, до цього Янукович та його “Сім’я”, вони наполягають на політичному переслідуванні?
- Ми буквально нещодавно були в Ліоні з головою Національного бюро Інтерполу паном Неволею. Йдеться про два аспекти: перший процедурний, другий - політичний.
По Януковичу і його поплічникам відмовили за процедурним аспектом. Адвокатам Януковича вдалося переконати комісію по файловому контролю, що в Україні існують певні недоліки законодавства.
По-перше, це відсутність дефініції “міжнародний розшук”: вона присутня тільки в одній із інструкцій МВС, водночас на законодавчому рівні неврегульована. Відповідно колеги з Інтерполу закидають нам, що оголошуючи особу в міжнародний розшук ми нібито погіршуємо її процесуальне становище.
Ми не згодні з такою позицією, оскільки оголошення особи в міжнародний розшук дає нам право клопотати про прийняття судом рішення про привід до суду з метою обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при чому це відбувається лише за участі адвоката такої особи.
Сам же запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обиратиметься судом лише після того, як особа безпосередньо постане перед судом після свого повернення в Україну. Проблема полягає в тому, що окремі іноземні держави не хочуть визнавати ухвалу суду про привід до суду з метою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як "ордер на арешт".
Тому ми зараз активно працюємо як із іншими правоохоронними органами, так і з окремими представниками депутатського корпусу з тим, щоби ініціювати внесення певних змін до законодавства України. Зокрема, на нашу думку, достатньо прибрати в одній із статей КПК слово “міжнародний”. Тобто, “суд може обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у разі оголошення людини в розшук”.
Плюс є ще питання, що згідно з інструкцією з обробки даних Інтерполу - запобіжний захід обирається для осіб, що мають статус “accused”, якщо перекладаємо це українською, то буде “обвинувачений”. А ми ж їм говоримо, що у нас запобіжний захід обирається на стадії досудового слідства, коли процесуальний статус особи може бути лише “підозрюваний”.
Є над чим попрацювати і ми готуємося до подальших контактів із комісією по контролю за файлами з тим, щоби оскаржити рішення щодо Януковича і його поплічників, з тим, щоби ці рішення переграти.
Разом із тим, хочу зазначити, що наявні ці люди в списку Інтерполу чи ні - немає суттєвого значення. Припустимо, Янукович матиме завтра червону картку в Інтерполі. Всі знаємо, що він перебуває на території Росії. Ви всерйоз розраховуєте, що РФ видасть Курченка, Клименка, Януковичів старшого і молодшого, Захарченка чи будь-кого із цієї банди “беркутів”? Ніколи в житті, поки там править режим Путіна. Ми не робимо з цього трагедії, працюємо далі, щоби ці люди рано чи пізно постали перед правосуддям.
- Але взаємні екстрадиційні процеси із Росією все ще працюють?
- Безумовно, більше того, я можу сказати, що динаміка в два рази більша на користь України. З 2014 року Росія задовольнила 71 запит української сторони щодо екстрадиції, в той час як ми видали сорок три особи. На сьогоднішній день альтернативи співпраці із Росією для видачі правопорушників я не бачу.
Йдеться насамперед про гвалтівників. вбивць, розбійників, наркоділків і так далі. Я не впевнений, що нам в Україні потрібні правопорушники, які вчинили тяжкі або дуже тяжкі злочини, зокрема насильницького характеру, на території Росії.
Незважаючи на війну, яка триває між Україною і Росією, є низка міжнародних конвенцій, членами яких є обидві країни. До того часу, поки ці міжнародні договори будуть чинні в Україні - ми маємо їх виконувати. А інакше, яким чином ми би побачили у нас того ж самого колишнього начальника київської ДАІ Макаренка? Це двосторонній процес. Не можна сказати: ти мені всіх видавай, а я тобі нікого.
 |
- Чому за такою аналогією не спрацювало із Молдовою, ми їм видали олігарха Платона, а вони нам суддю Чауса - ні?
- Молдова є нашим добрим партнером у питаннях екстрадиції та міжнародної правової допомоги. Водночас, пан Чаус подав заявку на статус політичного біженця. Наскільки мені відомо станом на сьогоднішній день президент Молдови не прийняв жодного рішення з цього питання.
Відповідно екстрадиційна перевірка молдовською прокуратурою не можу бути завершена. Навіть якщо все українське суспільство впевнено, що Чаус хабарник, ми ж не повинні його розстріляти чи повісити, повинні бути дотримані процедури.
- Виходить так, що у випадку Чауса дотримується кожна літера закону, а з Платоном все відбулося достатньо швидко. Говорили навіть про певний політичний аспект цієї справи, наче екстрадиція бізнесмена була запорукою хороших стосунків із молдавською владою.
- Назвіть правопорушника, який не буде говорити про політичний мотив щодо нього, особливо коли він вкрав цілий мільярд доларів у такої достатньо невеликої країни, як Республіка Молдова.
- У випадку Чауса мова йде про політичний притулок, Платон же заявляв, що він є громадянином України. Чи відповідає це дійсності?
- В Молдові питання надання політичного притулку належить саме до компетенції президента, а не міграційної служби, як, наприклад, в Україні. Стосовно Платона. Наскільки мені відомо, на сьогодні він програв всі процеси в яких оскаржував дії міграційної служби.
За наявною в нас інформацією, громадянства України він не мав. Дійсно, на його ім’я, а точніше на прізвище Кобалев, було видано український паспорт. Проте зазначений паспорт було видано на підставі завідомо неправдивих документів, більше того посадова особа, яка незаконно видала Платону паспорт, сама була засуджена за аналогічний злочин і відсиділа декілька років.
Молдавські колеги нам передали документи за той період, коли він стверджує, що постійно проживав на території України. Насправді тоді Платон був студентом денної форми Кишинівського університету, сплачував щомісячно за гуртожиток та здійснював інші обов’язкові платежі.
Коли ми говоримо про завершення процедури екстрадиції Платона, то повною нісенітницею є плітки про викрадення його Службою безпеки України. Була постанова про видачу, згідно з якої його було передано відповідним органам Молдови. Це не мішок з картоплею, який перекинули з одного літака в інший.
- До призначення заступником Генерального прокурора Ви 4 роки були радником-посланником в українському посольстві в Італії. Чи слідкуєте Ви за справою Віталія Марківа, якого звинувачують в обстрілі іноземних журналістів на Донбасі?
- Ми уважно спостерігаємо за перебігом розслідування вбивства італійського журналіста Рокеллі, в якому одним із фігурантів є громадянин України Віталій Марків. Безумовно, ми співчуваємо близьким пана Рокеллі і віримо в об’єктивність італійського правосуддя.
Ми готові всебічно допомагати у встановленні істини у цій справі. За ініціативи Генпрокуратури ми буквально тиждень тому запропонували італійській стороні створити спільну слідчу групу, бо Служба безпеки України також веде кримінальне провадження по факту загибеллі Рокеллі з кваліфікацією “теракт”.
Ми запросили італійських колег відвідати Україну і отримати максимальний доступ до матеріалів нашого слідства, до місця вчинення злочину. Водночас ми попросили розглянути можливість пом’якшення запобіжного заходу для пана Марківа, який на сьогоднішній день перебуває під вартою.
